Проблема зникнення панд не дає вам спокою? Хочете привернути увагу до посилення інтернету-залежності сучасної молоді? Категорично проти легалізації зброї? А може, вам не подобаються останні реформи уряду? Ласкаво просимо до Гайд-парку! Тут – справжня царина свободи слова, польоту думки і розпалу фантазій. Тут будь-яка, навіть ексцентрична промова, знайде своїх слухачів. Але Гайд-парк прославився не лише цим.
Майданчик для «нового дива світу»
Назву цей королівський парк отримав від старовинної одиниці величини земельних ділянок, що використовувалась на британських землях англо-саксонського періоду. Одна гайда – це умовна площа землі, яку середньовічний селянин повинен був обробити для того, щоб утримати свою сім’ю. Пізніше з кожної гайди почали збирати податки, повинності й інші фіскальні «радощі». Сьогодні британці утримують свої сім’ї й без гайди, а ось відпочивати та розважатися приходять до Гайд-парку.
Загальною площею майже півтора квадратні кілометри, цей парк розташований у самому центрі Лондона, по сусідству з Кенсингтонськими садами. Спершу парк був власністю Вестмінстерського абатства, але Генріх VIII, затаївши образу на церкву, оголосив Гайд-парк королівською власністю. Там монарх полював і влаштовував веселі забави, демонструючи священнослужителям нові порядки в їхніх колишніх володіннях. Але з простими городянами нове розважальне місце Генріх VIII розділити не квапився, на відміну від Якова I, який наказав відкрити парк для відвідин публіки. І лише в 17-м-коді столітті Гайд-парк набув широкої популярності серед лондонців у якості рекреаційної зони.
А вже в 19-му столітті саме Гайд-парк був обраний для проведення Усесвітньої промислової виставки – події небувалого раніше масштабу. Амбіції організаторів були далекі від скромності – за їхнім задумом, тут повинне було з’явитися «нове чудо світу». І тому в Гайд-парку звели «Кришталевий палац». Цей грандіозний скляний павільйон площею понад 90 тис. кв. м міг умістити близько 14 тисяч відвідувачів. На жаль, «чудо» спіткала недобра доля – палац згорів у 1936 році.
Гайд-парк відомий також як джерело натхнення для багатьох діячів мистецтва. Тут у 1889 році, на зорі кінематографії, зняли короткометражний фільм із простеньким сюжетом – про пішоходів, кеби й омнібуси. Але це була одна з перших і небагатьох на той час документальних кінокартин у світі, що стала хоч і «німим», але цінним свідком становлення кіномистецтва.
Голий Наполеон в особняку свого переможця
Озеро Серпентайн – одна з тих пам’яток парку, заради якої люди приходять сюди у вихідні. Адже в цій водоймі дозволено купання, що є справжнім благом для жителів мегаполісу. Любителі культурного дозвілля можуть тут же відвідати галерею Серпентайн, у якій експонуються кращі зразки сучасного мистецтва, а також розташовані павільйони найяскравіших представників архітектури 20-21 ст. – Оскара Німейєра, Захи Хадід, Тоє Іто та ін.
Не згасає інтерес відвідувачів і до Епслі-хаусу, який також розташований у Гайд-парку. Ця резиденція герцогів Веллінгтонів розділена на музей та житлові апартаменти господарів. Перший герцог Велінгтон, переможець Наполеона, привіз сюди колекцію трофеїв, серед яких – картини Рубенса, Корреджо, Веласкеса, а також пікантна скульптура (автор – Антоніо Канова): оголений Бонапарт в образі давньоримського бога війни Марса. Отже, хто ще не бачив голого Наполеона – всім в Епслі-хаус.
У наш час Гайд-парк не втратив своєї привабливості не лише для лондонців, але й для гостей столиці. Саме тут під час Олімпійських ігор 2012 роки відбулися змагання із тріатлону та запливи на відкритій воді (10 км.). За місяць до цього 55 тисяч глядачів у Гайд-парку зібрала на своєму концерті Мадонна, а рік по тому тут виступили легендарні Rolling Stones.
Мрія «кухонної інтелігенції»
Але головним символом слави Гайд-парку, яка давно поширилася за межі Великобританії, став Куточок спікерів (ораторів). Саме тут можна вийти на трибуну і говорити, про що завгодно і скільки завгодно. Мікрофону на трибуні немає, щоб не порушувати спокій відпочивальників. Гайд-парк став популярним місцем мітингів та суспільних зборів.
Подібно до того, як «островом свободи» в Радянському Союзі називали Кубу після приходу до влади там Фіделя Кастро, радянські опозиціонери знайшли назву для альтернативних “острівків свободи” – гайд-парки. Щоправда, часто «гайд-парк» в СРСР обмежувався всього лише кухнею боязкого інтелігента. Але думка про те, що в далекій Британії десь у парку стоїть трибуна, за якою можна розповісти про наболіле, зігрівала багатьох.
Славнозвісна трибуна в Гайд-парку одночасно може умістити лише 12 осіб, так що є ризик говорити про панд одночасно з оратором, що викриває алкоголізм. Нецензурна лексика у виступах заборонена, як і заклики до насильства. Але хіба смарагдова краса Гайд-парку може породити недобрі задуми?
Людмила Медведська
