20 варіантів дозвілля: Музей транспорту в Лондоні

У наші дні знамениті червоні автобуси вже не курсують так часто дорогами британської столиці, але ви можете помилуватися ними під  дахом спеціалізованого музею в Ковент-гардені. Відвідайте його, й погляньте по-новому на двоповерховий лондонський автобус, не чекаючи цілу вічність на його прихід до зупинки.

Автобуси на «квітковому» місці

Історія всесвітньо відомої транспортної системи британської столиці простежується в інтерактивному музеї, який буде цікавим для любителів автомобілів (і Лондона) різного віку. Музей позиціює свою експозицію як таку, що підкреслює міцний зв’язок між розвитком транспорту і зростанням рівня сучасного Лондона, а також вплив його на культуру і суспільство. У Лондонському музеї транспорту зберігається близько 450 тис. різних експонатів. Окрім спадщини минулого, тут представлені сучасні транспортні розробки й концепції удосконалення міського транспорту в майбутньому, що є важливою частиною сучасної політики збору інформації для майбутніх поколінь. А ще в музеї є для дітей спеціальний парк мініатюрних версій громадського транспорту, на яких можна грати.

Лондонський музей транспорту розташований в будівлі вікторіанського квіткового ринку в Ковент-гарден. Спочатку музей відкрився в старому автобусному гаражі в Клепхемі (на півдні Лондона) в 1960-х роках, хоча сама колекція бере свій початок за 40 років до цієї події, коли в General Omnibus Company вирішили зберегти два вікторіанські кінні автобуси і ранній моторбус для майбутніх поколінь. Музей неодноразово переїжджав, поки не влаштувався на місці ковент-гарденського ринку, який здобув популярність найбільшої точка торгівлі квітами, що працювала впродовж 100 років щодня, окрім Різдва. Саме тут працювала недорікувата квіткарка Еліза Дуліттл — героїня знаменитої п’єси Бернарда Шоу «Пігмаліон».

Увійшовши до музею, ви відразу побачите екрани, на яких  демонструються аудіовізуальні записи транспортних систем Лондона, Нью-Йорка, Токіо, Парижа, Шанхаю та Нью-Делі. Ліфт відвозить нову партію відвідувачів на другий поверх – і ви потрапляєте в 1800 рік. Першим ліцензованим  громадським транспортом столиці був седан, зразок якого є в експозиції, але набагато більшу місткість мав прекрасний омнібус на кінній тязі (1805 р.), розписаний з боків квітами. Навряд чи декоратори початку 19-го століття знали, що цей «здоров’як» колись займе місце струнких квіткарок у Ковент-гарден, але, здається, квіти й автобуси в Лондоні просто переслідують один одного.

Логотип,  який знають всі

Далі прогрес веде нас, як і слід було очікувати, лише вперед – до будівлі першої лондонської пасажирської залізниці, проведеної в 1833 році від Лондонського моста до Грінвіча. На першому поверсі Лондонського музею транспорту можна побачити найцікавіші експонати, у тому числі перший підземний двигун (паровий) і вагон метро, двигун якого працював на дровах і був перетворений на електричний в 1901 році. Це один з декількох експонатів музею, на який дозволено підійматися. Френк Пік (Frank Pick), що був керівником Лондонського метрополітену, відповідальний за створення бренду Лондонського метро (London Underground). Саме він поклопотався про те, щоб кожна лінія мала свій власний характер і робив все, щоб стандартний символ і круглий логотип стали невід’ємною частиною візуальної ідентичності Лондонського метро. Так і сталося – сьогодні цей символ для більшості людей без зайвих слів є миттєво впізнанним покажчиком станції метро.

Осідлайте “Рутмастер” в Лондонському музеї транспорту

Родинна ігрова зона для дітей у віці від 0 до 7 років – «Всі на борт»  –  обладнана парком міні-автомобілів, в які можна залізти і погратися. Діти можуть відремонтувати маленький поїзд метро, припливти до «Ніперу на Темзі» (Thames Nipper), відвідати бюро загублених речей і пограти на музичних інструментах для перехожих. Дитяче доклендське легке метро (Baby DLR) оснащене інтерактивною стіною й будівельними блоками для того, щоб діти могли розважатися.

Відвідувачі різного віку мають можливість посидіти в кабіні водія червоного автобуса і направляти симулятор північної лінії крізь тунелі й до платформ – так що «великі діти» теж отримають масу задоволення. Підійміться на борт, щоб дізнатися, як це – пересуватися Лондоном, оглядаючи міський пейзаж з місця водія автобуса або поїзда.

А ось фанати дизайну просто зобов’язані йти безпосередньо до виставки класичних плакатів. Плакати лондонського транспорту (авторства таких майстрів як: Абрам Геймс (Abram Games), Грехем Сазерленд (Graham Sutherland) і Айвон Хитченс (Ivon Hitchens)) демонструються по всьому музею. Багато з них – справжні дизайнерські шедеври, але жоден з них не перевершив оригінальну карту метро Гарі Бека — англійського кресляря, що розробив дизайн  пілотного проекту схеми Лондонського метрополітену.

Керівництво Лондонського музею транспорту, що запевняє нас у величезній значущості засобів пересування для урбаністичного розвитку Лондона, безумовно, має рацію. Карети і кеби, мотоциклети й омнібуси, метро і швидкісні поїзди — всі вони були частиною того масштабного техніко-еволюційного ланцюжка, який привів Лондон в ряди перших міст світу.

 

Пов'язані публікації