Лондон «в розрізі» двох тисячоліть

Іще кілька десятків років – і столиця Великобританії святкуватиме 2000-річчя з дня заснування. Близько 43 року нашої ери й було закладене місто Лондініум. Багато століть по тому йому судилося стати столицею величезної імперії, про яку говорили, що в ній ніколи не заходить сонце. Якими ж були головні віхи цієї довгої й яскравої долі, що перетворила Лондініум із дрібного поселення на Темзі на одне із найбільш відвідуваних міст світу? І як змінювався статус лондонців з моменту заснування міста?

Монета з Лондініуму

Античні провінціали

Так, давні лондонці також побували провінціалами – адже саме римляни завоювали Британію та перетворили її всього лиш на одну із окраїнних провінцій своєї могутньої імперії. Але навіть у таких обтяжливих обставинах місто проявило свою ділову «жилку», ставши помітним торговим центром і транспортним вузлом. Вже тоді зведений міст через Темзу та пересування кораблів нею допомогли першим лондонцям у розвитку торгової справи. І хоча за тогочасними мірками Лондініум знаходився «на краю географії», торговельні судна не пропливали повз, а купці охоче відвідували перспективне містечко. Археологи не дадуть збрехати – про різноманітність товарів, доставлених до Лондініума з усіх куточків імперії, свідчить багато розкопок. Форуми, базиліка, амфітеатри, акведуки – всі ці блага античної цивілізації органічно прижилися в Лондініумі. Провінція? Ну, це ми ще подивимося.

Залишки римської стіни

Варвари та рицарі

Люнденвік – так стали називати поселення в околицях Лондініума після падіння Римської імперії та приходу варварів. Ці самі варварські племена надовго примусили забути міщан про каналізацію та вихідні в лазні. І якщо Лондініум – це чистота, порядок та гармонія, притаманні всім античним містам, то в середньовічному Лондоні відкинули усілякі акведуки, а про каналізаційні труби просто забули. Натомість хоробрих воїнів з’явилося – хоч сусідам позичай. Боротьба за владу, захист від набігів вікінгів, інтриги рицарів, норманське завоювання, Столітня війна, чума, міські повстання, війна Червоної та Білої Троянд – багато крові пролилося на бруківці Лондона протягом цих століть, не дорахуватися хрестів за міськими воротами. В Лондоні билися і вмирали, повставали та святкували, руйнували й будували. Зріс грізний Тауер, закладено Лондонський міст, постав у всій своїй величі Вестмінстерський палац. А міщани так само весело торгували, приймали гостей, задивлялися на королівські кортежі, обмінювалися плітками та разом переживали усі «дива» Середньовіччя. Варвари стали рицарями, а хутряні штани та куртки змінилися залізними обладунками й парчевими костюмами. Але під старим ковпаком бідняка чи розшитим бісером оксамитовим беретом аристократа незмінно проступав бадьорий погляд справжнього лондонця – заповзятливого і ніколи не зажуреного.

Тауер. Мініатюра з «Поем Карла Орлеанського». XV століття

Революціонери, пірати й фабриканти

Завершення похмурого Середньовіччя не принесло невгамовним лондонцям спокою – вони затіяли революцію, скинули короля і про всяк випадок відрубали йому голову. Потім передумали, завели собі нового короля і з того часу до монарших осіб ставляться з повагою й любов’ю. Не минуло й 20 років, як відрубали голову королю Карлу І, а столицю вже охопила жахлива пожежа 1666 року, що ледь не знищила місто. Але Лондон вкотре постав із попелу та знову акумулював у собі могутність британської корони. Звідси в усі сторони світу роз’їжджалися купці й дипломати, аристократи й авантюристи, науковці та першовідкривачі нових земель. Саме з Лондона летіли таємні депеші в далекі колонії, змінюючи “крій” карти світу, тут велася велика політична гра, вирішувалися долі країн та народів. Одного наказу з Лондону вистачало для потоплення цілої флотилії кораблів, а Єлизавета І взагалі розгулялася – потопила Непереможну армаду іспанського короля, а пірата Френсіса Дрейка посвятила у рицарі.

Велика пожежа 1666 року

Після винайдення парового двигуна та успіху Промислової революції Лондон став одним із найбільш передових і сучасних міст світу, а відома Всесвітня промислова виставка 1851 року ще раз продемонструвала це. Лондон став містом фабрикантів, банкірів та багатих промисловців, залишаючись при цьому містом, яке шанобливо схилилося перед своєю королевою. І тут так само співали, малювали, писали вірші та ставили пам’ятники. Потім були дві світові війни, бомбардування Лондона силами Люфтваффе, відродження і знову – розквіт цього незламного міста.

Вид на Лондон із заходу в 1751 році

Космополіти, глобалісти і богема

“Мікс” архітектурних стилів, національностей, культур, ідеологій привело сюди космополітів усіх мастей, за якими із ввічливим інтересом спостерігає оманливо флегматична лондонська богема.

А втім, писати про сучасний Лондон – злочин. Тому що в нього треба тільки приїхати. Побачити, поблукати, вдихнути аромат його неймовірної історії.

Гасіння пожежі під час бомбардування Лондона

У Лондона багато облич. Війни й епідемії, пожежі й пограбування, змови й повстання, злети і падіння королівських династій – одне історичне «шоу» змінювалось іншим, і міщанам не було коли нудьгувати. Але місто, навіть змучене від трагедій, щоранку дарувало своїм жителям віру у краще – невловиму, наче туман над Темзою, але таку ж безсмертну.

 Людмила Медведська

Лондонский Сити

Пов'язані публікації