Прибічники класичних античних традицій, прихильники Мікеланджело й Антоніо Канова зазвичай зневажливо косяться у бік «металобрухту» та «бетонних залишків», які сучасні майстри позиціюють у якості предметів мистецтва. Втім, багато хто і Джексона Поллока з Марком Ротко вважають звичайними містифікаторами. До тих пір, поки не дізнаються про ціни, за якими “розлітаються” їхні полотна на аукціонах. Деякі скульптури Лондона цілком можна зарахувати до розряду оригінальних, незрозумілих, хоча тут більш доречне слово «незбагненних». Вмикайте свою уяву на повну потужність – ми йдемо на полювання за скульптурними загадками Лондона.
Напівлежача фігура з двох частин №3 (Two Piece Reclining Figure No 3)
Генрі Мур, 1961 рік
Лондон – місто, в якому повсюдно в громадських місцях і популярних зонах розташовані чудові скульптури, але це абсолютно приголомшливе творіння Генрі Мура знаходиться не в якому-небудь вишуканому місці, а безпосередньо в центрі житлового мікрорайону. Мур підійшов до сучасної скульптури з нового боку, і його робота легко впізнається, подібно до того, як впізнаються картини Далі або портрети Модільяні. Оригінальна композиція Мура прихована від поглядів широкої публіки, і є своєрідним маленьким секретом її шанувальників. Цей пам’ятник мистецтва відкриває свою суть не з першого погляду і далеко не всім, але ті, хто уловив його приховану чарівність, залишаються полоненими ним назавжди.
Де шукати ключ до розуміння? В центрі Brandon Estate в Саутворці (Southwark), розглядаючи дві розслаблені фігури незрозумілої статі.
Три нескінченні струни (Three Perpetual Chords)
Конрад Шоукросс, 2015 рік
Після того, як в 2011 році докучливі злодії вкрали скульптуру Барбари Хепуорт «Розділений круг» (Two Forms Divided Circle), Рада Саутуарка (Southwark Council) і Суспільство сучасного мистецтва (Contemporary Art Society) довірило Конраду Шоукроссу місію: заповнити порожнє місце, що утворилося в парку Далвіч (Dulwich Park). Він запропонував цю групу величезних заплутаних конструкцій, що зарекомендували себе в якості скульптури, перед якою не можуть встояти маленькі діти, прагнучи повиснути на ній вверх ногами, а також моторні дорослі. Закручені фігури м’яко розкинулися на траві і апелюють до безперервного вивчення художником гармоніки. Підійміться на октаву, п’яту або четвертую гармоніку, якщо ви проїжджаєте південну частину Лондона, і усвідомте себе частиною цього абстрактного божевілля.
Де шукати ключ до розуміння? У парку Далвіч (Dulwich Park) разом із мешканцями південної частини Лондона, що осідлали загадкові струни, в яких, поза сумнівом, не менш загадкова душа.
Фулкрум (Fulcrum)
Річард Серра, 1987 рік
Фулкрум (Fulcrum), що простягнувся на 55 фута в піднебесся і підноситься над західним входом станції Ліверпуль-стріт (Liverpool Street), був створений як великомасштабний витвір мистецтва в невеликому куточку міста. Враховуючи територіальні обмеження цієї локації, замість горизонтального розміщення Серра вирішив рухатися вгору, використовуючи п’ять листів кортенівської стали для створення піднесеної скульптури. Точково зварені між собою, вони створюють відчуття, немов у будь-який момент можуть перекинутися на офісних співробітників, що квапляться на роботу. Навіщо розуміти, якщо можна просто боятися?
Де шукати ключ до розуміння? Серед жителів, що прямують на роботу, біля станції Ліверпуль-стріт (Liverpool Street).
Уїльям (William)
Ребека Уоррен, 2009 рік
Уоррен номінувалася на премію Тернера, і є досить відомим діячем мистецтва. За власними словами скульптора, вона хотіла, щоб її робота виглядала так, наче була створена «збоченим провінційним вчителем малювання середніх років». І цей витвір мистецтва у вигляді великого, грубого, бронзового сплаву фалічної форми, що складається з декількох наліплених один на одного шматків глини, не є винятком. Він є грандіозним саркастичним фортелем, направленим проти абсурдного шовінізму в світі скульптури, в якому все ще переважно домінують чоловіки. І головне – її Уїльям виглядає сміховинно недоречним серед мирних офісів в Сентрал Сейнт Джайлс (Central Saint Giles).
Де шукати ключ до розуміння? Між офісними будівлями в Сентрал Сейнт Джайлс (Central St Giles), де це скульптурне творіння викликає цікавість і запитання.
Шматочок реальності (Slice of Reality)
Річард Уїлсон, 2000 рік
Річард Уїлсон завжди грає масштабно. Його громадські витвори мистецтва, як правило, несуть в своїй основі просту ідею, але мають великий розмах. Все, що він зробив з цим монументом, який громадиться на півострові Грінвіч (Greenwich Peninsula) – акуратно розрізав колишній земснаряд і залишив його поперечний перетин. Шалено цікаво дивитися на інтер’єр корабля, починаючи від містка і закінчуючи житловими приміщеннями.
Оскільки через відкриту структуру він схильний до вливу погодних умов, Шматочок реальності став своєрідним меланхолійним нагадуванням про промислові дні Темзи, коли річка могла похвалитися безліччю таких кораблів.
Де шукати ключ до розуміння? У наполовину пришвартованому до берегів півострова Грінвіч (Greenwich Peninsula) Шматочку реальності все і так зрозуміло. Чому ми включили його до цієї підбірки? Тому що реальність завжди тріумфує.
