Британський музей: “літопис” історії людства

Є місця, де оживають легенди. Місця, де всі фантастичні оповідання втілюються в реальність. Британський музей – одне з таких місць. Побачити бороду Великого Сфінкса, спробувати розшифрувати написи на Розетському камені, розглянути фрагменти ще одного з Чудес Світу, Галікарнаського музею — це не вигадки казкарів, а всього лиш мала частка багатств Британського музею. Недаремно він за кількістю відвідувачів — другий після Лувру в усьому світі. Що ж притягує сюди так багато зацікавлених?

Три доленосні колекції

Коли у студента Кембріджу Роберта Коттона виник інтерес до старовинних манускриптів, він ще не знав, що стане найвидатнішим бібліофілом Нового часу. І його колекція ляже в основу музею зі світовою популярністю. Але саме спадщина цього баронета була дарована державі його внуком, що і стало «спусковим гачком» для створення рукописного відділу Британського музею. Поміж безцінних екземплярів колекції Коттона варто пригадати хоч би список епічної поеми «Беовульф» – прадавньої європейської поеми епохи «варвара», що збереглася, хоч і в єдиному списку, зате повністю.

Коттоновськая колекція була об’єднана із зібранням рідкісних речей члена Лондонського королівського суспільства, натураліста Ганса Слоана, і поміщена у якості «домашнього» музею до володіння останнього — замку Челсі. До речі, лейб-медик Ганс Слоан, що набув популярності як один із засновників фондів Британського музею, заслуговує на окрему вдячність нащадків за винахід шоколадного молока: під час візиту на Ямайку мандрівник спостерігав за тубільцями, що розтирають какао-боби і змішують їх із водою. Слоан замінив воду молоком — і ощасливив багато поколінь дітей і дорослих.

Після смерті Слоана його музей поряд із зібранням рукописів і книг 1-го графа Оксфорда, Роберта Харлі був придбаний державою. Після затвердження Актом парламенту почалася запаморочлива історія Британського музею.

Кредит як інвестиція в історичну славу

Особняк натураліста виявився недостатньо просторим для розширеної версії музею, тому експозиції розмістили в спеціально придбаному з цією метою Монтегю-хаусі. Його перепланування коштувало 12 тис. фунтів — дешевше, ніж придбання самої будівлі (10 тис. фунтів). Як часто трапляється з новими проектами, які не обіцяють особливих фінансових вигод, розвиток Британського музею спершу рухався повільно — великі черги, низький рівень мотивації співробітників через мізерну оплату праці, безлад у фондах і т. д. І лише на початку 19-го століття в організації роботи музею намітився системний підхід. Керівництво змогло вибити у членів парламенту кредит на розвиток, а крім того, парламентарі придбали коштовну колекцію лорда Елгіна — зібрання рідкісних мармурів часів Античної Греції. А десятиліттям раніше музей отримав одну з головних своїх цінностей — Розетський камінь, що є сьогодні найбільш відвідуваним поодиноким екземпляром цієї установи.

Борода Великого Сфінкса, моаї і коробочки Кука

Безцінна спадщина єгипетської і античної цивілізацій є сьогодні «яблуком» розбрату між країнами, звідки рідкісні речі були вивезені, з одного боку та Великобританією з іншою. І Єгипет, і Греція не бажають змиритися із втратою національного надбання й перманентно висувають вимоги повернути цінності назад. Один лише факт, що «єгипетська» експозиція Британського музею лише трохи поступається національній у Каїрі, свідчить про нечувану вартість цих експонатів.Мумії, саркофаги, вже згадані Розетський камінь і шматочок бороди Сфінкса, величезні статуї фараонів і навіть один обеліск, математичний папірус Ахмеса і безліч інших цінностей давньоєгипетської епохи прославили Британський музей ще до створення його Каїрського «колеги».

Саме з цього музею здійснює втечу жрець Імхотеп в одному з найвідоміших фільмів жахів – «Мумія». Через цікавість недосвідченого асистента ученого-єгиптолога жрець викрадає давній папірус бога Тота, за допомогою якого, як вважається, богиня Ісіда воскресила свого чоловіка — Осиріса. Цей фільм жахів завоював величезну популярність, а на його основі було знято безліч рімейків.

Колекції цінностей інших цивілізацій, що експонуються в Британському музеї, вражають не менше. Тут можна помилуватися прадавньою друкарською книгою під назвою «Діамантова сутра», розглянути екземпляр найстарішого з тих, що збереглися, струнного інструменту — урської арфи, спробувати прочитати опис потопу на глиняній табличці з клинописного архіву Ашшурбанапала, застигнути перед загадковими моаї з острова Пасхи. Тут же можна побачити колекцію Джеймса Кука, що ретельно збирав навіть коробки для зберігання пташиного пір’я.

Архітектурні принади будівель Британського музею є гідною «оправою» для цінностей, що зберігаються усередині. Щоправда, на повне вивчення експозиції музею знадобиться значно більше часу, ніж можна уявити навіть у самих амбітних планах. Монети, рукописи, книги, медалі, гравюри, малюнки, геми, мінерали — з одного лише переліку експонатів Британського музею варто було б створити окремий унікальний експонат.

94 галереї, 4 км, мільйони відвідувачів. Британський музей продовжив час відвідин у п’ятницю до 20.30. І з перших кроків, розглядаючи неймовірно красиву музейну стелю, розумієш, що це — один із кращих способів провести вечір п’ятниці.

Людмила Медведська

Пов'язані публікації